ТРЕТЯК

ТРЕТЯ́К, а́, ч.

1. розм. Трирічна домашня тварина. Корова здохла, третяк настромився на кілок і пропав (Барв., Опов.., 1902, 202); — За нею Окуні дають тобі три з половиною десятини, воли-третяки, плуга, дряпак, борону і таку скриню, що пара коней з місця не зрушить (Стельмах, І, 1962, 533).

2. Третій за часом утворення, вильоту рій із старого вулика. — Оце раз як обпали бджоли (третяк навісний!), то, їй-бо, думав, пропаду на груші! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 89).

3. заст. Потрійне притоптування в танці. «Гоп» — гукав [Омелян Косюра], у боки взявшись, сипав третяками, І навприсядки пускався, й колесом крутився, Поки дружку вибив з сили, а сам не втомився (Укр. поети-романтики.., 1968, 563).

◊ Зуба́ми третяка́ вибива́ти — дрижати, тремтіти від холоду або страху так, що зуб на зуб не попадає.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 249.

Третяк, ка, м.

1) Животное, которому три года. Марець третяку бику ріг зломить. Ном. № 413.

2) Третій по времени рой изъ стараго улья. Це вже нема що: з третяка не буде пуття. Подольск. г.

3) Трехсаженный отрубокъ древеснаго ствола. Шух. І. 177.

4) Младшій пастухъ при чабані и личмані. Черном.

5) Родъ колѣна въ танцѣ. Під дудку била третяка. Котл. Ен. І. 19. Мов літав і не торкався до землі ногами. Гоп! гукав у боки взявшись, сипав третяками і навприсядки пускався й колесом крутився. Мкр. Н. 30. Зубами третяка вибивати. Дрожать такъ, что зубъ на зубъ не попадаетъ. О. 1862. IV. 88.

6) Порода чеснока. Вас. 204. Ум. Третячо́к. Бичок-третячок. Ном. № 10211.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 281.