ТРЕЛЬЯЖ

ТРЕЛЬЯ́Ж, а, ч.

1. Тристулкове дзеркало. Лідія Павлівна примірювала перед трельяжем убрання (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 126); Стефанія стояла перед трельяжем у спальні й уважно оглядала себе в дзеркалі (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 56).

2. Легка гратка, по якій в’ються рослини; // Сплетіння, сітка, що утворюється виткими рослинами на легких гратках. А за зеленим трельяжем, по кутках, на затишних канапках.. сичить вишукана польська мова (Тулуб, Людолови, II, 1957, 212).

3. рідко. Те саме, що альта́нка. Літнє мешкання. Праворуч будинок з верандою і садком. На авансцені, теж праворуч, альтанка, або трельяж, обернутий до публіки виходом (Л. Укр., II, 1951, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 242.