ТРАЧ

ТРАЧ¹, а́, ч., рідко. Те саме, що пиля́р. — Я торгував чіпцями, кожухами.., а ти виростав у лісах між гонтарями, тронами та теслями, а далі пустився торгувати деревом (Фр., III, 1950, 18); Зникли, назавжди вникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі — коновкарі, дьогтярі, решетарі, трачі… (Козл., Сонце.., 1957, 7).

ТРАЧ², а́, ч. Комаха ряду перетинчастокрилих, небезпечний шкідник рослин; пильщик (див. пи́льщик²). Яблуневий трач зимує у фазі личинки останнього віку в щільному сіро-коричневому коконі в грунті пристовбурних кругів (Хлібороб Укр., 7, 1966, 31); Майже нічого не дають як запилювачі і численні мухи, а також такі комахи, як горіхотворки, трачі, наїзники (Бджоли, 1955, 109); Личинки трача [вишневого] завдають великої шкоди деревам вишні, черешні, а іноді й груші (Веч. Київ, 18.IX 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 241.

Трач, ча, м.

1) Пильщикъ, распиливающій бревно на доски. Шейк.

2) = Трачевня. Вх. Лем. 473.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 280.