ТОРГАШ

ТОРГА́Ш, а́, ч., розм.

1. також зневажл. Дрібний торгівець; гендляр. Якісь підозрілі торгаші сновигали між людьми і худобою, придивлялись до них,.. з-під поли показували свій товар (Стельмах, II, 1962, 155); // Торгівець, купець взагалі. Під умінням бути торгашем я розумію вміння бути культурним торгашем. Це хай намотають собі на вус російські люди або просто селяни, які думають: якщо він торгує, значить, уміє бути торгашем (Ленін, 45, 1974, 354).

2. перен., зневажл. Лицемірна, безпринципна людина, що торгує своєю честю, совістю, переконаннями, талантом. Ліберали і до питання про мови, як і до всіх політичних питань, підходять як лицемірні торгаші,що простягають одну руку (відкрито) демократії, а другу руку (за спиною) кріпосникам і поліцаям (Ленін, 24, 1972, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 201.