ТОПИТИСЯ

ТОПИ́ТИСЯ¹, то́питься, недок.

1. Мати в собі розпалений вогонь (про піч, грубку, плиту і т. ін.). — Ке сюди й бомагу [папір]! — сказав він [староста] паламареві, взяв у руки, підійшов до печі, що топилася на той час, і кинув бомагу в огонь (Мирний, IV, 1955, 258); У передній було порожньо. В кухні топилася плита (Ю. Янов., II, 1954, 68).

2. безос., перев. з дієсл. варитися. Мати розпалений вогонь в печі, плиті для приготування їжі. А на хуторі я знаю Хату бідну, хату скраю; Там сьогодні не топилось І вечерять не варилось (Щог., Поезії, 1958, 83).

3. Взагалі мати розпалений вогонь (про піч, грубку і т. ін., а також про приміщення, його господарів). Ото у нас хата топиться, і дим видно (Морд., І, 1958, 60); — Та одчиняй, спасеннице! Хіба ми не знаємо, що ти дома. Он з вивода дим іде: не само ж воно в печі топиться! — кричить Хаброня (Н.-Лев., III, 1956, 254); // безос. Стіл заслано, у печі топиться (Барв., Опов.., 1902, 37); Топилося майже в усіх хатах, і бузкова тінь димів слалася снігами (Тют., Вир, 1964, 481); — Виглянула б, дочко, чи не топиться там у кого з сусідів, — звернулася вранці мати до Вутаньки, що саме вмивалася коло порога. — За жаром треба збігати (Гончар, II, 1959, 148).

ТОПИ́ТИСЯ², то́питься, недок.

1. Робитися м’яким, рідким при нагріванні. Грубі свічі тихо топились, опливаючи воском, неначе сльозами (Коцюб., II, 1955, 353); Топився зимовий сніг і болотними швидкими струями [струменями] збігав до сумного потоку (Кобр., Вибр., 1954, 83); При температурі близько 40° клей починає топитись (Стол.-буд. справа, 1957, 224); Вали гарячі піняться у маслі, Стирається і топиться бабіт. Машина йде, піднявши фари згаслі (Воронько, Коли я.., 1962, 94); * Образно. Вся дівоча насмішкуватість і недовіра стали топитись, мов крижинка на весняному сонці. І де взявся на лихо їй оцей Роман? (Стельмах, Хліб.., 1959, 160).

2. Пас. до топи́ти².

ТОПИ́ТИСЯ³, топлю́ся, то́пишся; мн. то́пляться; недок.

1. Занурюючись у воду, опускатися, падати на дно. І за соломину хопиться, хто топиться (Укр.. присл.., 1963, 46); — Будь же проклята оця година! — каже тоді запорожець. — Хто в неї народиться або зачне яке діло, щоб не знав ні щастя, ні долі! Нехай човни топляться на морі! Нехай коні спотикаються в воротях! (П. Куліш, Вибр., 1969, 190); Я роздявив [роззявив] рота й хотів дихнуть, а вода пішла в рот.. Я втямив, що топлюся, що я тут сяду на дно та й не вирну більше наверх з води і тут мені буде смерть. Я знов черкнувся об дно, почав борсаться в воді (Н.-Лев., VI, 1966, 94); З корми в наш бік було направлено, очевидячки, не менше чотирьох гвинтівок.. — Не стріляйте, — крикнув я, — зараз вийде на палубу тільки четверо, щоб стати до помпи, — вже повен трюм води. Не в ваших інтересах топитися разом із нами (Ю. Янов., II, 1958, 72); // Позбавляти себе життя, кидаючись у воду. [Марина:] Хоча б намисто було взять, Оце б повісилась… От бачиш, Тепер і шкода… Хоч топись! (Шевч., II, 1963, 120); [Петро (до Грицька):] Такі мене гіркі думки взяли, така несамовита туга облягла мою душу — ..хоч топися! (Мирний, V, 1955, 183); Я пам’ятаю, адмірале, Як мучивсь ти в своїй ганьбі, Як індіани помирали, Щоб не скоритися тобі; Як пінилась вода зелена, Коли топивсь за родом рід (Павл., Пальм. віть, 1962, 55).

2. Пас. до топи́ти³. * Образно. Неймовірні чутки розколихують.. людей, вселяють їм крихти надій повернутись на Україну чи хоча б щось правдиве почути про неї. А поки що ця правда топиться повінню фантастичної брехні (Стельмах, II, 1962, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 195.

Топитися, плюся, пишся, гл.

1) Топиться. Не топись, козаче, марно душу згубиш. Н. п.

2) Расплавляться, растапливаться, оплывать, таять. Свічка топиться. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 273.