ТОННИЙ

ТО́ННИЙ¹, а, е, заст. Який дотримується світського тону поведінки, має вишукані манери. — Наші вельможні панни такі манірні, такі тонні та скучні! (Н.-Лев., II, 1956, 63); Не думав Ігор, що його сестриця, в недалекому минулому жінка неймовірно тонна, стримана з кожною новою людиною, так легко приверне до себе Надійчину симпатію (Шовк., Людина.., 1962, 232).

ТО́ННИЙ², а, е. Який має вагу, що дорівнює одній тонні. Тонна бомба рознесла вщент будинок, стяла вогненною косою й спопелила весь густий сад (Кучер, Голод, 1961, 138); Ось він [метал] ллється у ванни, де у воді гранулюється, ось тонні злитки його лежать ще гарячі, пахкі, недоступні (Літ. Укр., 14.VІ 1968, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 192.