ТОНАЛЬНИЙ

ТОНА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. фіз., муз. Стос. до тону (у 1 знач.), власт. йому. В основу формотворення веснянок «Коло млина» та «Селецький став» покладено метод тональних варіантів. Запроваджуючи варіаційний метод, Л. Ревуцький розширює побудову куплета (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 26).

2. Стос. до тону (у 8 знач.), оснований на застосуванні тонів. У софійських [Софійського собору] мозаїках дрібненькі кубики смальти мають величезну тональну градацію кольорів (до 150 відтінків!) (Знання.., 8, 1970, 18); Однією з умов використання народного орнаменту в художньому оформленні книг є збереження багатства його кольорів. Проте деякі художники прагнуть знайти лише тональну інтерпретацію кольорових орнаментів (Укр. рад. граф., 1957, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 186.