ТОГІД

ТОГІ́Д, ТОГІ́ДЬ, присл., діал. Минулого року, торік. — Тепер ти [Аниця] мені і з цим і з тим, а як я тогід посилав за тобою на толоку, то ти ще й писок розпустила (Март., Тв., 1954, 41); — О, давно я вже був тут, Іване… Ще, коли б не збрехати, тогідь перед жнивами (Козл., Сонце.., 1957, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 170.

Тогід нар. = Tорік. Вх. Зн. 33. Гн. І. 81. Дівчину сватав я тогід. Млак. 47.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 271.