ТОВСТОКОРИЙ

ТОВСТОКО́РИЙ, а, е. Який має товсту кору, кірку, з товстою корою, кіркою. Забарабанила наша картеч [зерно] по тарілках, по графинах, по головах гостей. Од бритої голови Адама Антоновича, як град од пудового товстокорого кавуна, одскакує (Ряб., Жайворонки, 1957, 151); * Образно. — З чого б ото сміятись? Весело тобі, радієш, пень товстокорий, — тремтячими губами прошипіла Мотря (Коп., Вибр., 1953, 433).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 167.