ТИТУЛУВАТИ

Значення титулувати це

ТИТУЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін. У царській армії мав бути генеральський смотр [огляд] військ. А там один солдат дуже погано знав службу. От його взводний і ротний підучають, як кого титулувать (Україна.., I, 1960, 25); Митрополит Сільвестр змушений був виконувати вимоги Хмельницького й титулував його: «нашей земли начальник, й повелитель» (Іст. УРСР, І, 1953, 241); // Називати, іменувати когось за родом занять, діяльності тощо. [Жірондист:] Що вам треба, мій пане? [Монтаньяр:] Се чому так титулуєш? [Жірондист:] Бо «громадянин»недоречний титул: шпиг і тюремщик — пан тепер над нами (Л. Укр., II, 1951, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 129.

Титулувати, лую, єш, гл. Титуловать, называть по титулу.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 263.

титулувати Переклад слова

Переклад на англійську
Translate
Переклад на російську
Перевод
titleтитуловать

титулувати Транслітерація слова

Паспортна транслітераціяГеографічна транслітераціяАмериканська транслітерація
tytuluvatytytuluvatytytuluvaty

титулувати Рід - дієслово, недоконаний вид

титулувати Словоформи слова

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особатитулуютитулуємо
2 особатитулуєштитулуєте
3 особатитулуєтитулують
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особатитулуватимутитулуватимемо
2 особатитулуватимештитулуватимете
3 особатитулуватиметитулуватимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
Чоловічий рідтитулувавтитулували
Жіночий рідтитулувала
Середній рідтитулувало
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особа титулуймо
2 особатитулуйтитулуйте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній частитулуючи
Минулий частитулувавши

титулувати Кількість літер у слові

Кількість літерКількість голоснихКількість приголосних
1055

титулувати в англійській розкладці - nbnekedfnb

Цитати української літератури з використанням слова титулувати

"А як маю честь вас титулувати точно?"Багряний Іван Павлович - Людина біжить над прірвою