ТЕРПІННЯ

ТЕРПІ́ННЯ, я, с.

1. Здатність стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання, життєві злигодні тощо. Зоставшись на самоті, Гнат трохи втихомирився.. Він перебуде біду, він переможе її терпінням та завзяттям (Коцюб., І, 1955, 39); Скільки пережив він за ці роки, скільки виявив він упертості, терпіння, скільки зазнав принижень, поки, нарешті, пощастило йому влаштуватись на французький пароплав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 449); // Уміння довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане тощо.

◊ Втрача́ти (втра́тити і т. ін.) терпі́ння — не маючи змоги більше терпіти, витримувати що-небудь, виходити зі стану спокою, рівноваги; Перепо́внити ча́шу (ча́рку, мі́ру i т. ін.) [терпі́ння] див. переповня́ти; Ча́ша (ча́ра, ча́рка, мі́ра i т. ін.) [терпі́ння] перепо́внилася див. переповня́тися.

2. Здатність довго й наполегливо робити що-небудь, займатися чимось. Коли судно стоїть на березі, його треба оточити любов’ю і увагою.. Корабель на березі, як і хвора людина, потребує нашої безмежної вибачливості й терпіння (Ю. Янов., II, 1958, 141); Скільки треба вміння і терпіння, А чимало треба теж і літ, Щоб дало коричневе насіння Цей медовий, цей чудовий плід! (Рильський, III, 1961, 79); — Інколи розвідникові доведеться пролежати на снігу і день, і добу, чекаючи слушного моменту. Чи вистачить у вас терпіння і витривалості для цього? (Багмут, Записки.., 1961, 4).

◊ Запасти́ся (озбро́їтися) терпі́нням; Набра́тися терпі́ння — пройнятися стійкістю, почуттям морально-фізичної витримки, виконуючи що-небудь або готуючись до діяльності, пов’язаної з труднощами, до якихось випробувань у житті. Мічурін подивився на сад. Його обличчя набрало звичайного виразу заклопотаності й суворого замислення. — Тут, панове, розрахунок на досвід і терпіння. А терпінням я запасся на сто років! (Довж., І, 1958, 407); Підірвалась [дивізійна редакція] досить вдало, бо журналісти тільки поглухли, але остались живі. Тепер оце вони, озброївшись терпінням, завзято вибирали з багнюки розкидані вибухом шрифти (Гончар, III, 1959, 182); — Ну, що ж, Василю, наберись терпіння. Катерина Іванівна, мабуть, говорила тобі про нашу силу. Ми незборимі, хлопче (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 113); Терпі́ння нема́є (нема́, не стає́, не ста́ло і т. ін.) в кого — хтось не може більше робити що-небудь, чекати чогось і т. ін. — От я почала читати в торішній «Ниве» повість Еберса «Іісус Навин», та, їй-богу, не стало терпіння її скінчити, — сказала Антося (Н.-Лев., IV, 1956, 74); — До землі потягнуло? — Еге ж. Думав, що нині й нам наділять. — Потерпи ще. — Та вже, тату, терпіння нема (Стельмах, II, 1962, 152).

3. розм. Те саме, що стражда́ння. У тім часі в ньому розвивалися жорстокі інстинкти, любив мучити звірів і людей, дивитися на терпіння і конання (Фр., VII, 1951, 315); Довго не хотіла вона сказати, в чому річ, але її посиніле від страшних терпінь обличчя свідчило, що з нею трапилося нещастя (Ірчан, II, 1958, 10); Не власні боління, терпіння народу Ти в слово безсмертне хотів перелить (Зеров, Вибр., 1966, 434).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 95.

Терпіння, ня, с.

1) Терпѣніе.

2) Страданіе. Ум. Терпіннячко. За терпіннячко дасть Бог спасіннячко. Ном. № 2428.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 257.