ТЕРМІТНИЙ

ТЕРМІ́ТНИЙ, а, е, спец. Прикм. до термі́т². Термітна суміш; // Який містить терміт. Шість баштових гармат ударили термітними снарядами, і два наші танки, як підстрелені коні, завмерли на повному ходу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 231); Термітна бомба; // Який здійснюється за допомогою терміту. Термітне зварювання відбувається за рахунок тепла, яке виділяє терміт при згорянні (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 89.