ТЕРЕМОК

ТЕРЕМО́К, мка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до те́рем. В теремку було темно, а вікно з різнобарвними шибками було трохи одхилене (Вас., II, 1959, 60); Сніг. Сніжок. На княжий теремок (Тич., І, 1946, 105).

2. Маленький, іграшковий будиночок. Дитяча кімната.., на стіні годинник із зозулею, яка визирнула з теремка і застигла (Тют., Вир, 1964, 351).

3. діал. Вінок із штучних квітів для носіння на голові й для прикрашання образів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 85.

Теремок, мка, м.

1) Ум. отъ терем.

2) Игрушечный домикъ. От тобі кукли й теремки. Ном. № 7854.

3) Вѣнокъ изъ искуственныхъ цвѣтовъ: а) для ношенія на головѣ. КС. 1893. XII. 449. б) для украшенія образовъ и вообще того угла, гдѣ образа. Сим. 132.

3) мн. Бахрома. Черниг.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 256.