ТЕЛЕП

ТЕЛЕ́П, виг.

1. Звуконаслідування, що означає звук від падіння кого-, чого-небудь, особливо в якусь рідину.

2. Уживається як присудок за знач. теле́пнути 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 62.

Телеп меж., выражающее моментъ паденія, особенно во что-нибудь жидкое.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 252.