ТВОРИТИСЯ

ТВОРИ́ТИСЯ, тво́риться, недок.

1. Те саме, що відбува́тися 1; робитися. А що там поза мурами творилось,.. Проте не знали ми та й знати не хотіли (Фр., XIII, 1954, 298); [Карпо:] Піду в шиньок [шинок], загляну, що там твориться (Кроп., II, 1958, 165); Що творилося в багатих квартирах, нікому не відомо. Штори були спущені (Довж., І, 1958, 165); // Діятися, чинитися (про щось погане, страшне, незвичайне); коїтися. — В Сицилії таке твориться, Що вам би треба подивиться, — Там крик, мов підступа Орда (Котл., І, 1952, 96); Вона не пам’ятала, що робила, не розбирала, що з нею творилося (Мирний, IV, 1955, 65); Кілька хвилин над лісом творилося щось страшне, а потім вітер почав ущухати (Шиян, Переможці, 1950, 33).

Тво́риться (твори́лося) на се́рці (в душі́) в кого, чиєму, чиїй — хтось глибоко переживає (переживав) що-небудь. Ніхто ніколи не міг би вгадати, що твориться в дівчини на серці (Собко, Біле полум’я, 1952, 172); Гордєєв спокійно вислуховував його, розуміючи, що творилося в його душі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 266).

2. рідко. Те саме, що виника́ти 1; утворюватися. Катерина глянула знадвору мукою своїх очей на внучат,.. сльози.. нерівно затікали в землисті зморшки, начеб вони творились тільки для скорботи (Стельмах, Хліб.., 1959, 7); Не встигала Орися намилуватися, наглядітися, як річка вже міняла видива, там щось перелаштовувалося, творилося, шукало свої форми (Тют., Вир, 1964, 520).

3. Пас. до твори́ти 1, 4. Почав діяти канавокопач. Твориться молоде місто (Довж., III, 1960, 453); Закарпаття — це край, у якому чудово збереглися старі фольклорні традиції, а зараз продовжують активно творитися нові пісні, коломийки, співанки, балади тощо (Нар. тв. та етн., 5, 1966, 50); До ленінського ювілею твориться серія кінопортретів видатних діячів нашої партії і держави (Вітч., 2, 1969, 220); Вдовиного, бачиш, сина В прийом громада повезла. Такі-то темнії діла Творяться нишком на сім світі! (Шевч., II, 1953, 52); Страшний суд творився тоді серед голих, беззахисних таврійських степів (Гончар, Таврія, 1952, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 53.

Творитися, рюся, ришся, гл.

1) Дѣлаться, происходить. І ніхто не знав того дива, що твориться серед ночі в гаї. Шевч.

2) — на що. Мѣшаться во что. Він мені гворив, обим ся на тото не творив. Вх. Зн. 42.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 251.