ТАЛАПАННЯ

ТАЛА́ПАННЯ, я, с., розм.

1. Дія за знач. тала́пати та звуки, утворювані цією дією. Чути талапання кімнатних туфель.

2. Дія за знач. тала́патися 1 та звуки, утворювані цією дією.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 27.

Талапання, ня, с.

1) Названіе дѣйствія отъ глагола талапати.

2) Пачкотня. Хиба се робота — тільки талапання. Брацл. у.

Талапання, ня, с. = Талапання.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 244 - 245.