ТАВРО

ТАВРО́, а́, с.

1. Мітка, яку випікають на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. — Наш, вітчизняний, — визначив Хаєцький, як циган, обходячи коника навколо і старанно загладжуючи застрижене тавро (Гончар, III, 1959, 88); // Мітка на тілі людини (звичайно невільника, злочинця тощо). Тяжко, важко по світу нудитись Із срамотним тавром на чолі (Стар., Поет. тв., 1958, 70); Біля мосту ще одна партія колодників зі спотвореними тавром обличчями лагодила дорогу (Тулуб, В степу.., 1964, 99); * У порівн. Вийняв [Гречкун] цигарку і, схилившись над склом, запалив її. Червоний п’ятачок відблиску затріпотів у нього на лобі, наче випечене тавро (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 101); // Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує, хто їх зробив, виготовив або кому вони належать; клеймо (у 1 знач.). — Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як «О»… Стривай, Митрофане, чи не твоє це тавро? — Ні, не моє, — відвернувся Огієнко (Гончар, II, 1959, 153); // з означ. і чого, перен. Ознаки, свідчення чогось (перев. ганебного, принизливого). А картярський борг треба сплатити за добу, бо інакше він [Горленко] буде знеславлений — і тоді ніщо в світі не змиє з нього ганебного тавра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 279); На величних нерухомих кручах.. захололо важко й неминучо вікове тавро старовини (Забіла, Поезії, 1963, 100).

◊ Наклада́ти (кла́сти, накла́сти) тавро́ на кого — що — залишати помітний слід, впливати, діяти на когось, щось. Звичайно ж, тінь десятків літ боротьби наклала своє тавро і на вдачу, і на зовнішність (Ле, В снопі.., 1960, 328); На вигляд було їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (Головко, II, 1957, 451).

2. Знаряддя, яким роблять таку мітку; клеймо (у 2 знач.). Ще кузня була на місці заводу, а вже верба росла, до неї в’язали ковалі коней,.. пробували на корі розпечені кінські тавра (Ю. Янов., І, 1958, 328); — Оце печатка Остапа, — показав Гаврило Зубові маленьку дірочку, пробиту на вусі тварини. — А оце буде наша. — І ороч витяг з торбинки тавро в формі п’ятикутної зірочки (Багмут, Шасл. день.., 1959, 229); Він запропонував негайно ввести для робітників провідних спеціальностей особисте тавро, яким вони позначали б те, що ними зроблено (Ком. Укр., 6, 1965, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 12.