ТАБОРИТИСЯ

ТАБОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, не док.

1. Розташовуватися табором для перепочинку, ночівлі тощо (про великі групи людей). Скільки видно, таборяться по пісках наїжджі, біліють ятки та намети (Гончар, Таврія, 1952, 33); В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (Добр., Тече річка.., 1961, 11); Хоч земля ще й не протряхла після дощу, проте косарі, поспішаючи впоратись з урожаєм, — уже таборились (Баш, Надія, 1960, 238).

2. перен. Збиратися групами; скупчуватися. Дівчата співають і славлять весну, а парубоччя табориться округ них (Ю. Янов., II, 1958, 183); Все місто в ці дні пропахло кізяками та плавневим сіном. Всюди гамірливо таборяться війська, іржуть коні (Гончар, II, 1959, 102); // Розташовуватися у великій кількості на невеликій площі один біля одного (про предмети тощо). — А наші хатки на колесах, правда, гарненькі? — киває Василинка на яскраві жовто-червоні та голубенькі вагончики, що, наче автобуси на стоянці, таборяться внизу (Гончар, Тронка, 1963, 191); На схилах таборилися хмари (Скл., Помилка, 1933, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 10.

Таборитися, рю́ся, ришся, гл. Располагаться лагеремъ, станомъ, таборомъ. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 242.