СІРЯЧКОВИЙ

СІРЯЧКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до сірячо́к.

Сірячко́ва шля́хта, заст.— маломаєтна шляхта. Через кільки десятків років два перевертні розвели двоє буцім польських гнізд на Волинській Україні, котрі замішались між сірячкову, чи ходачкову, дрібну шляхту, колись українську й православну (Н.-Лев., I, 1956,131); Сірячкова шляхта у сірих жупанах дешевого сукна цілими родинами топталась біля яток, під якими вірмени із Львова хвилями збивали перські єдваби (Панч, Гомон. Україна, 1954, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 233.