СІРОМАШНЯ

СІРОМА́ШНЯ, і, ж., збірн., іст., розм. Те саме, що сіро́ма 2.— Коли б я не ходив у походи і не бив турків та татарву — ніколи не був би я гетьманом, і наша січова сіромашня тоді на мене пельки пороззявляла б, вимагаючи, щоб мою землю залічили до земель, які щороку розподіляють проміж зимівниками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 87); Усі пани, усі дуки У наметі сіли, Наша браття сіромашня Та і не посміла (Укр.. думи.., 1955, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 232.

Сіромашня, ні, ж. соб отъ сіромаха. Усі пани, усі дуки у наметі сіли, наше браття-сіромашня так і не посміли. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 128.