СІПНУТИСЯ

СІПНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до сі́патися. Сава зблизився і хотів схилитися. Та звіря підняло в тій хвилі голову й ударило нею так тяжко, до землі, що всі коло нього аж сіпнулися (Коб., II, 1956, 179); Машина, сіпнувшись, немов норовистий кінь, покотилась (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 121); Він бачив, як сіпнулося від хвилювання обличчя Терещенка (Голов., Тополя.., 1965, 267); Болісно сіпнулись у Павлика губи (Донч., VI, 1957, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 228.