СІНОЖАТЬ
Значення сіножать це
СІНО́ЖА́ТЬ, і, ж.
1. Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця. Коли наступила пора сіножаті, Антон дістав з горища косу й сів клепати (Чорн., Визвол. земля, 1959, 66); Знов, як і під час сіножаті, Ольга змушена була відробляти за свою хвору сестру (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 28).
2. Місце, відведене для косіння трави на сіно. Разом вони їздили на сіножать, в поле, на пасіку (Коцюб., І, 1955, 321); У нас була казкова сіножать на Десні. До самого кінця життя вона залишиться в моїй пам’яті як найкрасивіше місце на всій землі (Довж., І, 1958, 12); Всі Жменяки з’явилися на сіножать, щоб раніше вивезти свою отаву (Томч., Жменяки, 1964, 144); Головним резервом збільшення кормів у західних районах Україна є природні сіножаті і пасовища (Хлібороб Укр., 4, 1966, 21); Шумить і шепче, і тривожить Зрадливий дощ із-за кутка,— А в серці: сонячна сіножать, З граблями дівчина струнка (Рильський, І, 1956, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 226.
Сіножать, ті, ж. и тя, м. Сѣнокосъ. Ой чия ж то сіножать да некошеная? Маркев. 15. Ой буду я ночувати на зеленім синожаті. Н. п.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 127.
сіно́жа́ть = сіножа́ття = сінокі́с — косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця та місце, відведене для неї; як спільне поле діяльності й заробітку («На одній сіножаті і віл пасеться, і бузько жаби ловить»); важлива пора в житті хлібороба, бо сіно заготовляли на зиму для худоби, пов’язуючи з ним зимове благополуччя для родини; казали: «Сіно чорне, та каша біла»; хвалили добре сіно: «Це таке сіно, що й попадя, посоливши, у середу б їла»; просили на пору сінокосу добру погоду: «Як сіно косять, то дощів не просять»; застерігали: «Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду», «Не в дощ, а в годину сіно гребуть». Ой чия ж то сіножать да некошеная? (пісня); Мав же я поле, мав же я сіножаття (пісня); Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 543.
сіножать Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| hay | сенокос |
сіножать Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| sinozhat | sinozhat' | sinozhat' |
сіножать Рід - іменник, жіночий рід, неістота
сіножать Словоформи слова
| Називний | сіножать | сіножаті |
| Родовий | сіножаті | сіножатей |
| Давальний | сіножаті | сіножатям |
| Знахідний | сіножать | сіножаті |
| Орудний | сіножаттю | сіножатями |
| Місцевий | на/у сіножаті | на/у сіножатях |
| Кличний | сіножате | сіножаті |
сіножать Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 3 | 4 |
сіножать в англійській розкладці - csyj;fnm
Цитати української літератури з використанням слова сіножать
"[1] Млака — сіножать."Стефаник Василь Семенович - Вечірня година
"Разом вони їздили на сіножать, у поле, на пасіку"Коцюбинський Михайло Михайлович - Лялечка
"Сіножать квітами пахтіла,"Глібов Леонід Іванович - «Веселий, ясний був деньочок…»
"Аж туди, де луг і сіножать…"Грінчак Василь Якович - «Вечорами пахнуть матіоли…»
"Ми перейшли сіножать і знов пошились в рядок густих ліз, і тільки що вийшли на другу сіножать, як несподівано для нас близько загавкали дві люті собаки й кинулись нам назустріч під ноги."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Ніч на Дніпрі
"— Та й панську сіножать спасли, — обізвався управитель, — і ми нічого не вдіємо, бо була суха весна; і почали позов, та й те нічого не помогло"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Поміж ворогами
"Чи сіножать, чи пашниця,"Глібов Леонід Іванович - «Є на світі чорна злюка…»
"На сіножать сніги сніжать"Вінграновський Микола Степанович - «Що робить сонце уночі…»
"Того дня господарі з раннього ранку подалися хто на царину, хто на розподіл ланів, а парубки на сіножать, бо на високих місцях уже горіла трава"Старицький Михайло Петрович - Останні орли
"Жирка мала нести братові та братовій Янці обід на сіножать, але вона збиралася так мляво, що старий аж перестав сьорбати свій куліш"Білик Іван Іванович - Похорон богів