СЯБРИ

СЯБРИ́, і́в, мн. (одн. сябр, а́, ч.). У білорусів — люди, зв’язані з ким-небудь дружбою, довір’ям; товариші, приятелі. У новій, просторій, білій хаті Всі.. сябри і кунаки Розуміють пісню українську (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 24); — Я сумую за вами, ліси Білорусі, За піснями моїх синьооких сябрів (Нагн., На полі битви, 1974, 91); — Не впадай у розпач, дорогий сябро, — каже він лагідно, — твій син помер славно смертю солдата… (Цюпа, Краяни, 1971, 390); // Уживається як синонім до слова «білоруси». У ці дні наші добрі сусіди-сябри разом з братніми народами Радянської країни відзначають славне свято — 50-річчя Білоруської РСР і Комуністичної партії Білорусії (Літ. Укр., 31.XII 1968, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 909.