СЮЖЕТНИЙ

СЮЖЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до сюже́т. В короткому ліричному вступі,.. яким відкриваються «Альпи», Олесь Гончар стисло окреслює ідеї, що закладені в творі і визначають весь сюжетний розвиток роману (Рад. літ-во, 11, 1949, 20); Сценарій вимагає, щоб усе в ньому жило і розвивалось не тільки у внутрішньому сюжетному, але й у просторовому русі (Довж., III, 1960, 157); // Який має сюжет (звичайно яскравий, виразний, захоплюючий). Були в Ірчана новели й іншого типу — сюжетні (Рад. літ-во, 2, 1958, 23); У столичних музеях ще у вестибюлях вас зустрінуть величезні сюжетні гобелени — творчість рук українських килимарниць (Вол., Дні.., 1958, 5); До жанру сюжетних танців можна віднести такі, які засобами народної хореографії відображають конкретні явища навколишньої дійсності (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 139).

∆ Сюже́тна лі́нія див. лі́нія.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 907.