СЦЕНІЧНІСТЬ

СЦЕНІ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до сцені́чний 2, 3. Вимагав Кропивницький від п’єси ідейності, художності та сценічності, даючи цим зрозуміти як акторові, так і драматургові їхню відповідальність за театральне втілення літературного твору (Збірник про Кроп., 1955, 101); Він [О. Корнійчук], як ніхто, володіє надзвичайно складним секретом сценічності (Літ. газ., 13.III 1959, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 906.