СХІДЕНЬ

СХІ́ДЕНЬ, дня, ч., рідко. Те саме, що схід¹. Перезорюють зорі. Переночують ніч. На східень у всі сторони — меч! меч! Меч! (Тич., 1, 1957, 58); Закрасивши увесь східень палко-рожевим цвітом, воно [сонце] ще не рушало з-за гори, ще не блиснуло ні одним променем над землею… (Мирний, І, 1949, 149); Західний світ, золота й торгу світ, в степи безмежні очі затопляє: у східень, у краї радянські (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 888.

Східень, дня, м. Востокъ, восточный край неба. Встрѣчено у Мирнаго: Закрасивши увесь східень палко-рожевим цвітом, воно (сонце) ще не рушало зза гори, ще не блиснуло ні одним промінем над землею. Мир. ХРВ. 38.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 235.