СХОРОНЯТИСЯ

СХОРОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СХОРОНИ́ТИСЯ, роню́ся, рони́шся, док.

1. Ховатися від кого-, чого-небудь. Розступися, сира земле, то я схоронюся! (Чуб., V, 1874, 602); Оголошено ціну на мою голову, зачато мя [мене] переслідувати, я схоронився [в монастирі] (Фр., VIII, 1952, 143); У тишу, в спокій я на село із міста схоронився (Фр., XI, 1952, 157); * Образно. Сама [Аглая-Феліцітас] була чудно настроєна. Не сумна, але, здавалося, вся душа її схоронилася в тій хвилі в її очах (Коб., III, 1956, 359).

2. тільки недок. Пас. до схорон́яти 1, 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 902.

Схоронятися, ня́юся, єшся, сов. в. схорони́тися, ню́ся, нишся, гл. = Ховатися, сховатися. Ти будеш по тернах, по байраках схоронятися. АД. І. 128. Роступися, сира земле, то я схоронюся. Чуб. V. 602.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 237.