СХОЛОНУТИ

СХОЛО́НУТИ, ну, неш; мин. ч. схолонув і схолов, ла, ло; док.

1. Стати холодним або холоднішим. Третій Вітер молодий.. Так собі подумав, так помислив: — А спасибі, що Сонечко на весну повернуло, А то б земля була навік схолонула, заснула (Тич., І, 1957, 50); — Вечеря вже готова. Моя переказувала, щоб не барилися, бо індик схолоне на припічку… (Чаб., Тече вода.., 1961, 174).

2. перен. Стати байдужим, черствим, холодним. Здається,.. дитина тут [у кімнаті пансіону] не гратиметься; ..кожна душа весела схолоне, а що вже щирому серцю (Вовчок, І, 1955, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 899.

Схолонути, ну, неш, гл. Похолодѣть. Хома як глянув, то й схолонув. Рудч. Ск. II. 176.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 237.