СХОДЖЕНИЙ

СХО́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до схо́дити. Іншою, новою мірою вимірював він зараз нічну просторінь Гнилого моря, його коси, обмілини, плутані броди, сходжені, переходжені за життя (Гончар, II, 1959, 401); Земле моя рідна! Ти вздовж і впоперек сходжена натрудженими солдатськими ногами (Чаб., Шляхами.., 1961, 123); * Образно. Піонери зайняли всю смугу, сходжену комбайном, і рушили вперед (Збан., Таємниця.., 1971, 475); // схо́джено, безос. присудк. сл. Хоч не мало вже сходжено І самотніх годин, — Наче вдруге народжений, Я тепер не один (Мас., Київ. каштани, 1954, 72); Їх [величезні простори] сходжено крок за кроком, грунтовно переміряно ногами піхотинця (Гончар, III, 1959, 219).

2. у знач. прикм. По якому багато ходили, їздили. Сходженими й несходженими стежками пройшов Кобзар по Україні (Слово про Кобзаря, 1961, 138); Заспівай, як кажуть, наостанку, Щоб цвіла мелодія в устах, Про вечірні роси на рум’янку, Про літа на сходжених мостах (Мал., Полудень.., 1960, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 892.