СХОВАТИСЯ

СХОВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Розташуватися десь так, щоб стати непомітним або менш помітним для кого-небудь; заховатися. Гадюка засичала І сховалася в траву (Щог., Поезії, 1958, 143); Став [Йон] у позицію, підняв кумедно догори плечі, так що голова сховалась межи ними (Коцюб., І, 1955, 243); Скочила [Маруся] убік, сховалася за смереку, притаїлася (Хотк., II, 1966, 143); * Образно. Сховалась осінь у ліси, з дерев спадає лист жовтавий (Гонч., Вибр., 1959, 25); // Знайти притулок, захист від кого-, чого-небудь; укритися де-небудь. — Як тут просторно, як тут широко! — промовив Микола. — От би де сховатись у.. яру або в балці од усіх наших ворогів (Н.-Лев., II, 1956, 215); Довбуш месників з гір веде. Не дає йому помста спати-— Не сховається ворог ніде! (Нагн., Пісня.., 1949, 71); Дихнуло з півночі і з півдня, з заходу і сходу. Куди тікать? Де сховатися од вітру? (Тич., І, 1957, 112); Поряд нього лежали трупи ворогів, і нікуди було дітись від них, ані сховатись від нестерпного смороду (Довж., І, 1958, 285); // Уникнути, позбутися когось, чогось; залишитися на самотині. Ломицький зовсім стурбувався, почувши.. про якусь нову віру в такому затишному закутку. — Оце, гадав собі сховатись од тих ідей в цьому затишку, а тут тобі на: якась нова віра! — подумав він (Н.-Лев., VI, 1966, 29); Учитель нічого не помічав — він біг вулицею й мав одно бажання: швидше добратись додому, сховатись од людей, од сорому (Коцюб., І, 1955, 404); // перен. Затаїтися, приховатися. Сховалося у серці лихо, Як звір у темнім гаї (Шевч., І, 1963, 310); Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч. Може, тільки сховалась глибоко? (Л. Укр., І, 1951, 66).

◊ Душа́ схова́лась у п’я́ти у кого — кому-небудь стало страшно; хтось раптом злякався. — Бачили таке! Натворили капостей, і в самих душа сховалась у п’яти! (Головко, II, 1957, 628); Схова́тися в кущі́ — триматися далі від безпосередньої участі у чомусь, від відповідальності. — Виходить так: народ вирішив створити в своєму місті індустрію, всі працюють на повну силу,.. а інженер Горецький, вельмишановний спеціаліст-будівельник вирішив сховатися в кущі? (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 90); Схова́тися в се́бе — поринути, заглибитися в свої думки, переживання, не помічаючи навколишнього. Сховалася [Катерина] в себе, глибоко в свою печаль сховалася (Хотк., II, 1966, 253); За весь час розповіді комісар не проронив ані слова, він, мов їжак, згорнувся весь, сховався в себе, слухав мовчки (Збан., Сеспель, 1961, 64); Схова́тися за чужу́ спи́ну (за чужі́ спи́ни) див. чужи́й.

2. у чому і без додатка. Бути, стати невидним, непомітним серед чого-небудь, у чомусь. За селом, що сховалось перед ними в буйній зелені, похмуро здіймалась, як величезний верблюд, двогорба висота (Гончар, III, 1959, 17); Із шафи, яка сховалася в стіні кабінету, він узяв пальто, накинув на плечі (Собко, Срібний корабель, 1961, 172); // Заходячи, заїжджаючи і т. ін. за щось, закриваючись чим-небудь, ставати невидним, непомітним. Мати й батько провели дітей за двір, стали на горі й довго дивились, поки вони перевозились через Рось, поки віз не сховався в зелених вербах та вільхах (Н.-Лев., III, 1956, 83); Ліна проводжала мене. Вона знову.. стояла на пероні, аж поки й поїзд не сховався (Баш, На.. дорозі, 1967, 172); Поки вокзал не сховався з очей, Ігор бачив постать матері (Багмут, Щасл. день.., 1951, 136); // Заходити за обрій або закриватися чим-небудь (про небесні світила). Місяцю мій ясний! з високого неба Сховайся за гору (Шевч., І, 1963, 107); Сонце ще не зовсім сховалось за обрій, немов зачепилось за гору, а ніч уже облягалась по вогких та холодних долинах (Коцюб., І, 1955, 252); Місяць за хмари сховався давно… (Сос., І, 1957, 154); // перен., розм. Уживається, коли хочуть сказати, що хто-небудь або що-небудь у якомусь відношенні виявляється гіршим порівняно з кимсь, чимсь. Німці грають чудово, дуже типічно [типово] і вже так «народно», що нехай наші українські актори сховаються! (Л. Укр., V, 1956, 252); — Бувало, — згадує Онися Іванівна [війну], — піде мама на жорна, роздере той колючий ячмінь, напече коржів, і ми ними так ласуємо, що хай тепер торт сховається (Мельн., Коли кров.., 1960, 134); // перен., рідко. Бути, міститися в чому-небудь, ледве помітно виявляючись. Жорстока складка лягла і застигла у нього між носом та бородою, і щось несказане сховалось в ній (Коцюб., II, 1955, 274); Важка усмішка сховалася в його сивих, поруділих від тютюнового диму вусах (Перв., Невигадане життя, 1958, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 891.

Сховатися, ва́юся, єшся, гл. Спрятаться. Од людей сховаєшся, а од Бога ні. Нем. № 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 235.