СХОВА

СХО́ВА, и, ж., рідко. Те саме, що схов. Іншої схови у нас не було, як у скрині (Сл. Гр.); * Образно. Це хворе тіло, бліде й холодне, було сховою тілько одної лютості (Мирний, І, 1954, 47).

Відда́ти (зда́ти, одда́ти і т. ін.) до схо́ви — те саме, що Відда́ти (зда́ти, одда́ти і т. ін.) до схо́ву (на схов, у схов) (див. схов). [Торохтій:] Єжели [якщо] при вас є.. багато грошей, то краще віддайте мені до схови, безпечніше буде… (Кроп., IV, 1959, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 889.

Схова, ви, ж. = Схованка. Иншої схови у нас не було, як у скрині. Екатер. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 235.