СУТИЙ

СУ́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що спра́вжній 1-3. Позіхнула чорна яма. Понесло звідтам здавленим, сутим холодом (Хотк., II, 1966, 285); Слово безсмертя, яке ми частенько прикладаємо до тих чи інших явищ мистецтва, — звичайно, лише умовність. Але довголіття — прикметна риса сутих творів мистецтва (Рильський, Веч. розмови, 1964, 173); Суте золото.

Су́та пра́вда — те саме, що І́стинна (свята́, су́ща, чи́ста, чисті́сінька, щи́ра) пра́вда (див. пра́вда). Це.. не зовсім сута правда (Мирний, V, 1955, 410).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 860.

Сутий, а, е.

1) Сущій, настоящій.

2) Обильный? Дала коню вівса, сіна, а милому меду, вина, і сутую вечероньку. Гол. III. 52. Спорядили обід сутий. Рудан. 1. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 232.