СУДЕБНИК
Значення судебник це
СУДЕ́БНИК, а, ч. Старовинний збірник законів, правових ухвал. Для створення однакової системи управління і суду на всій території держави у 1497 році був виданий судебник — звід законів (Іст. СРСР, І, 1957, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 824.
Судебник, ка, м. Человѣкъ, въ своихъ разговорахъ осуждающій кого либо. Г. Барв. 457.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 225.
судебник Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| the code | судебник |
судебник Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| sudebnyk | sudebnyk | sudebnyk |
судебник Рід - іменник, чоловічий рід, неістота
судебник Словоформи слова
| Називний | судебник | судебники |
| Родовий | судебника | судебників |
| Давальний | судебникові, судебнику | судебникам |
| Знахідний | судебник | судебники |
| Орудний | судебником | судебниками |
| Місцевий | на/у судебнику | на/у судебниках |
| Кличний | судебнику | судебники |
судебник Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 3 | 5 |