СТУМАНІТИ

СТУМАНІ́ТИ, íю, і́єш, док.

1. Огорнутися, оповинутися, затягтися туманом, димом і т. ін., стати тьмяним, каламутним. Згас очей молодечий промінь, Обірвалась мережа днів, Тільки зірки червоний пломінь На тій касці не стуманів (Мал., Звенигора, 1959, 201); // перен. Стати похмурим, втратити блиск. Обвів очима ще раз порожні скрині, мішки посеред хати… Очі стуманіли Рудикові (Кос., Новели, 1962, 153).

2. перен., розм. Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати й розуміти навколишнє. Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (Фр., VII, 1951, 194); Порожність в голові, і розум стуманів Од невтихаючого горя (Гр., І, 1963, 53); — Сто рублів даси? — Що ти, стуманів! Дорого (Коз., Зол. грамота, 1939, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 804.

Стуманіти, нію, єш, гл. = Стуманитися.

2) Одурѣть, оторопѣть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 222.