СТРЯХНУТИ

СТРЯ́ХНУТИ і СТРЯ́ХТИ, хне, док., розм. Підсохнути, протряхнути. Хмуре небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля (Мирний, І, 1949, 339).

СТРЯХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

1. неперех., чим. Різким рухом закинути що-небудь, тряхнути чимсь. Марія стряхнула головою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 133).

2. перех. Струшуючи, очистити що-небудь від пилу, бруду і т. ін. * Образно. Стряхнувши давній прах, Родився комсомол у битвах, у трудах (Рильський, Урожай, 1950, 23).

3. перех., перен. Вивести з стану спокою, глибоко схвилювавши, зворушивши і т. ін. кого-небудь. Несподіваний удар долі стряхнув його (Дмит., Розлука, 1957, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 798.

Стряхнути, хну, неш, гл. Немного подсохнуть. Мав у ліс їхати — коли це як ушкваре дощ, як з відра, та швидко й перейшов; та вже як стряхло, то ото й рушили. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 221.