СТРУЧУВАТИ
Значення стручувати це
СТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУ́ТИТИ, стру́чу, стру́тиш, док., перех., діал. Зштовхувати, спихати. Падуть люди у пропасть, начеб їх хто стручував у темну прірву… (Черемш., Тв., 1960, 300); Хома струтив із лавки двох безсильних ямарів на землю (Ков., Тв., 1958, 41); * Образно. Пишний Юр їде, коником виграває, гострим списом.. з гір зиму стручує (Хотк., II, 1966, 23); // Витирати, знімати що-небудь. Долонями стручували [люди] піт з чола (Стеф., І, 1949, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 796.
Стручувати, чую, єш, сов. в. струтити, чу, тиш, гл. Сталкивать, столкнуть. Струтити їх з неба. Гн. II. 219.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 220.
стручувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| strucute | стручувати |
стручувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| struchuvaty | struchuvaty | struchuvaty |
стручувати Рід - дієслово, недоконаний вид
стручувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | стручую | стручуємо |
| 2 особа | стручуєш | стручуєте |
| 3 особа | стручує | стручують |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | стручуватиму | стручуватимемо |
| 2 особа | стручуватимеш | стручуватимете |
| 3 особа | стручуватиме | стручуватимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | стручував | стручували |
| Жіночий рід | стручувала | |
| Середній рід | стручувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | стручуймо | |
| 2 особа | стручуй | стручуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | стручуючи | |
| Минулий час | стручувавши |
стручувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 4 | 6 |