СТРУНОЧКА

СТРУ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стру́нка 1. * У порівн. Сама ж [Оксана] то не зігнеться, не згорбиться — як струночка! (Кв.-Осн., II, 1956, 426); [Неріса:] Красу я тямила й малою, і серденько тремтіло від хвали, як струночка.. на лірі (Л. Укр., III, 1952,430).

◊ Витяга́тися (витя́гуватися, ви́тягтися, ви́тягнутися, повитяга́тися) в стру́ночку — те саме, що Витяга́тися (витя́гуватися, ви́тягтися, ви́тягнутися, повитяга́тися) в стру́нку (в струну́) (див. витяга́тися). Увійшли [діти] в хату, стали, витяглися в струночку (Мирний, І, 1949, 225); Ходи́ти [як (мов, немо́в і т. ін.)] по стру́ночці — те саме, що Ходи́ти [як (мов, немо́в і т. ін.)] по стру́нці (див. стру́нка). У них [панів] жінки перед мужиками як по струночці ходять (Кв.-Осн., II, 1956, 473).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 794.