СТРУНКА

СТРУ́НКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до струна́ 1, 2. Бойові оркестри грали… Скільки струн в душі і струнок! (Нагн., Вибр., 1950, 26); Борис, який взагалі схилявся перед артистичним зухвальством свого друга в його поводженні з технікою і завжди знаходив у Валентина якусь «струнку», на цей раз вигукнув, що це «просто геніально» (Гончар, IV, 1960, 82); Віктор мовчав: «Картопля, город. Звідки у неї така хазяйська струнка?» (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 644); * У порівн. Бачу й тую слободу́: онде під горою Вулиця послалася стрункою прямою (Щог., Поезії, 1958, 151).

◊ Болю́ча (слаба́, слабка́) стру́нка чия, кого, для кого — те саме, що Болю́ча (слаба́, слабка́) струна́ (див. струна́). Ядзя помітила, що її терпкі слова зробили матері прикрість, і повела вже далі бесіду лагіднішим тоном, котра, однак, якраз і відкрила іншу болючу струнку її почуттів (Кобр., Вибр., 1954, 106); Витяга́тися (витя́гуватися, ви́тягтися, ви́тягнутися, повитяга́тися) в стру́нку див. витяга́тися, повитяга́тися; Загра́ти на чутли́вих (слабки́х) стру́нках чиїх, яких — знаючи чиїсь уразливі місця, використати їх з певною метою; Зачіпа́ти (зачепи́ти, торка́ти, торкну́ти) стру́нку душі́ (се́рця, в се́рці) — те саме, що Зачіпа́ти (зачепи́ти) стру́ни душі́ (се́рця) (див. зачіпа́ти). — Виджу, що своїми словами торкнув я сантиментальну струнку в твоїм серці (Фр., VII, 1951, 391); Ходи́ти [як (мов, немо́в і т. ін.)] по стру́нці: а) бути слухняним, виконувати все чітко та безвідмовно. Йонька.. ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п’явка, і часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні ходили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря (Тют., Вир, 1964, 7); б) ходити прямо, витягнувшись (про людину). Раз іде собі [Івашко] по дорозі і мізкує: — Яку б то мені знайти дівчину?! От якби таку:.. плече широке, груди високі.., щоб ходила як по струнці, високо піднявши головоньку!.. (Стор., І, 1957, 136).

2. діал. Відгороджене місце в кошарі, хліві для доїння овець. Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик.. Тільки і спочинку було, що під дашком у струнці під час доїння (Коцюб., II, 1955, 323).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 793.

Струнка, ки, ж.

1) Ум. отъ струна.

2) Отгороженное мѣсто въ овечьемъ хлѣвѣ, гдѣ производится доеніе матокъ. Кобел. у. Устройство: два столба —пвлюхи, на нихъ сверху крыша — повірхник, посрединѣ горизонтально отъ одного столба до другого — побе́дрина, къ ней прибиты вертикально стоящія до́шки, на которыя опираются спины доящихъ, передъ каждой доской — сіде́ць — толстый столбикъ для сидѣнья. Шух. I. 185, 188, 192, 194.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 219.