СТРОМА

СТРО́МА¹, и, ж.

1. Сполучнотканинна основа багатьох органів та тканинних утворів в організмі людини й тварини. Сполучнотканинна строма виражена неоднаково у тварин різного виду та віку (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 56).

2. Безбарвна білкова основа пластид у рослин. Мініатюрна краплина рослинного соку, збільшена в десятки тисяч разів, мала вигляд неймовірно складної системи. Ось лише деякі складові її: оболонка, світле тло (строма) (Знання.., 8, 1973, 3).

СТРО́МА², и, ж., діал. Стромовина. Дико Терек виє й скаче між крутих камінних стром (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 170); На швидкій стромі плавати гарно, а може, навіть і небезпечно, тому завжди ці місця приваблюють багато народу (Собко, Звич. життя, 1957, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 786.

Строма, ми, ж. Крутизна, стремнина. Та ви бо туди не їдьте, бо там така строма, що й голови цілісенької не буде. Староб. у. Поліз по стромах. Св. Л. 38.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 218.