СТРИГТИСЯ

СТРИ́ГТИСЯ, стрижу́ся, стриже́шся, недок.

1. Стригти собі волосся. Бійці милися на сонці, стриглися, писали листи, читали газети (Гончар, III, 1959, 127).

2. Не носити довгого волосся, регулярно підстригати його. Староруський народ любив стригтися і голитися. Це засвідчує візантійський історик Лев Діакон (Літ. Укр., 17.IX 1968, 4); // Підрізувати волосся яким-небудь способом, за якоюсь модою, за якимсь зразком і т. ін. Стригтися під бокс.

3. перев. у сполуч. із сл. у попи, у черниці і т. ін., церк. Приймаючи постриг, ставати попом, черницею і т. ін. — Я бажаю не вам, а собі гніздо звести, щоб було де голову приткнути під час лихої години… Ви кажете: бери благородну задля сього, стрижися у попи (Мирний, III, 1954, 248); — Це ви, мамо, певно, жартуєте? — спитала Маруся. — Авжеж жартую, бо стрижуться в черниці тільки дурепи (Н.-Лев., VI, 1966, 56).

4. Пас. до стри́гти 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 768.