СТРЕМІНЦЕ

СТРЕМІ́НЦЕ́, і́нця́, с., анат. Зменш.-пестл. до стреме́но́ 2. Отосклероз. Уражена остання ланка в ланцюгу слухових кісточок — стремінце. Його стиснуло чужорідне утворення, позбавило можливості коливатися. Тому й не чує людина (Наука.., 2, 1967, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 762.

Стремінце, ця, с.

1) Ум. отъ стремено.

2) У мастеровъ, льющихъ изъ мѣди: деревянныя стѣнки для глиняной формы, въ которой отливается предметъ: гибкая дощечка, концы которой сведены и сцѣплены въ зарубкахъ, въ средину набивается глина; по минованіи надобности концы разнимаются и стремінце снимается съ формы. Шух. I. 281, 283.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 214.