СТРАШИДЛО

СТРАШИ́ДЛО, а, ч. і с., розм. Те саме, що страхо́вище 1. На другий день голосила по селу чутка, що прошлої [минулої] ночі якісь страшидла, в білих сорочках, у чорних бородах, з носами, як крючками, з одним оком у лобі, як у песиголовців, убралися до голови в хатину (Мирний, І, 1949, 294); Обридли сі кактуси, мертві страшидла, сі вічнозеленії пальми!..Калина, верба над водою.. — все сниться щоночі шпакові (Дн. Чайка, Тв., 1960, 188); * У порівн. Ой не сідай коло мене, бо мі [мені] буде стидно, Я дівчина, як калина, а ти, як страшидло (Коломийки, 1969, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 759.