СТРАСТЬ

СТРАСТЬ, і, ж.

1. церк. Вечірнє богослужіння в страсний четвер. То було саме на страсть у чистий четвер (Н.-Лев., ІІ, 1956, 332); Марині кинувсь в вічі хрест, що батько напалив на сволоці, як із страсті вернулися (Мирний, IV, 1955, 223); Бідняка він! За неділь кілька Зісох [ізсох], зів’яв, як тая квітка! Минула вербна — і в четвер, На саму страсть, Гордій умер (Рудан., Тв., 1956, 81).

2. Сильне почуття, яким ледве керує розум. Вже б давно пора спочити, Час заснуть костям; Досить мук зазнав на світі, Час заснуть страстям (Граб., І, 1959, 280); Не зів’януть їхні квіти, бо в них твоїх поривів страсть. Лиш те в народі буде жити, що серце серцю передасть (Сос., Близька далина, 1960, 157); // Палкий потяг, пристрасть до чого-небудь. Ото вночі Дениса рибацька страсть попхнула на річку, на Ворскло [Ворсклу]. Улов непоганий (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 119).

3. рідко. Жах, подив, захоплення і т. ін. Плач, крик, гомін! Страсть одна!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 382).

4. Сильна любов з переважанням плотського потягу. В сю ніч вовком голодним ввірвався він до своєї любаски, лякаючи молодицю безумством страсті і шаленими своїми вигадками (Хотк., II, 1966, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 750.

Страсть, сти, ж. Страсти, вечернее богослуженіе въ страстной четвергъ. Був я на страсті. Ном. № 12832.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 213.

страсть = стра́сті —

1) вечірнє богослужіння в Страсний (Великий) четвер; читають 12 євангелій про Христові муки. Був я на страсті (М. Номис); Як пішла я на страсті, то, Господь мене прости, сіла під тинком, понюхала свічечку — пахне медком, так я й з’їла (приповідка);

2) Стра́сті Госпо́дні — муки Ісуса Христа, що завершилися його розп’яттям і воскресінням.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 583.