СТРАЖДАЛЬНИЦЬКИ

СТРАЖДА́ЛЬНИЦЬКИ. Присл. до стражда́льницький. На неголене Єгоричеве лице лягла густа сіра тінь. І вже те лице ураз стає не жовтим, як було досі, а страждальницьки чорним з безліччю глибоких шрамів-зморщок (Логв., Давні рани, 1961, 105); Що за манера [у Данилевського] мало не за кожним словом страждальницьки зітхати? (Жур., Вечір.., 1958, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 747.