СТОЯНКА

СТО́ЯНКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що Відсто́яне молоко́ (див. відсто́яний). — Чом ви не дали молока? — Та не хочеться стоянки починать, бо й так масла нема, ні сметани (Сл. Гр.); Глечик призначений для молока, в ньому ставиться молоко на стоянку (Полт.-київський діалект.., 1954, 120).

2. Те саме, що стоя́ння. Набридла мені отут стоянка (Сл. Гр.).

3. Навіс або хлів для худоби.

СТОЯ́НКА, и, ж.

1. Зупинка, тимчасове перебування на одному місці (під час переїзду, переходу і т. ін.). Поїзд вже влетів на станцію, зашипів паровоз, спинилися вагони. Стоянка дві хвилини (Собко, Звич. життя, 1957, 336); Обігнувши острови Греції, флотилія [«Слава»] попрямувала до Гібралтара, де мала короткочасну стоянку (Наука.., 7, 1958, 57).

2. Місце зупинки, тимчасового перебування кого-, чого-небудь. Війська вирушали вперед. Все незабаром спустіло: окопи,.. численні стоянки батарей… (Гончар, III, 1959, 416); Кульжан ніде не було. Зейнеб розхвилювалася. За останній час вона щиро полюбила сирітку. Тепер вона скликала людей і наказала ще раз обшукати стоянку (Тулуб, В степу.., 1964, 74).

3. Спеціально обладнане місце для стояння транспорту в перервах між його роботою. Стоянка човнів; // Визначене місце, де стоїть транспорт, чекаючи пасажирів. До стоянки таксі треба було перейти через малесенький сквер (Собко, Нам спокій.., 1959, 13); Для поліпшення обслужування населення та численних гостей столиці України таксомоторний парк збільшує кількість стоянок (Веч. Київ, 6.III 1957, 3); // розм. Спеціально визначене місце, де постійно зупиняється транспорт, щоб пасажири могли вийти або увійти; зупинка. Обидва хлопці вранці похвалилися: — У нас жодний поїзд на стоянці не простоїть зайвий час! (Забіла, У.. світ, 1960, 15).

4. Місце поселення людей кам’яного віку. В Центральній Азії рештки шкаралупи яєць страуса знаходили навіть на стоянках неолітичної людини (Наука.., 10, 1965, 9); Найдавніші стоянки людини в нашій країні виявлені на Кавказі та в Криму (Іст. СРСР, І, 1956, 3); Хортиця його цікавила як пам’ятник старовини. Він розпитував про нові археологічні розкопки, про стоянки первісної людини, про сліди скіфів і запорожців (Баш, На берегах.., 1962, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 741.

Стоянка, ки, ж.

1) Стояніе. А набридла мені отут стоянка. Новомоск. у.

2) Молоко, поставленное для того, чтобы отстоялось. Чом ви не дали молока? — Та не хочеться стоянки починать, бо й так масла нема, ні сметани. Новомоск. у.

3) Навѣсъ или хлѣвъ для лошадей или скота. Радом. у. Вх. Лем. 470. Ум. Стояночка. Пішов Івасенько до стояночки коника сідлати. Лукаш. 155.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 212.