СТОРЦЮВАТИ

СТОРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал.

1. неперех. Стирчати.

2. перех. Ставити сторч. Ось і знакомі жнуть — сторцюють снопи (Свидн., Люборацькі, 1955, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 739.

Сторцювати, цю́ю, єш, гл.

1) Торчать. Щоб скиба не сторцювала.

2) — снопи. Ставить снопы стоймя. От і знакомі жнуть, сторцюють снопи, божу благодать. Св. Л. 45. См. Сторчити.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 211.