СТИДИТИ
Значення стидити це
СТИДИ́ТИ, джу́, ди́ш і розм. СТИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Докоряти за що-небудь, викликаючи у когось почуття стида; соромити. Піп сьогодні стидив його, що таке діло робиться без участі сільського вчителя (Вас., І, 1959, 84); Зануда.., обернувшись, почав стиха розмовлять зі старим дяком і вже більше не стидав Івана (Н.-Лев., III, 1956, 352); Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (Шпак, Вибр., 1952, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 694.
Стидити, джу́, ди́ш, гл. Стыдить.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 203.
стидити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| sticity | стидити |
стидити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| stydyty | stydyty | stydyty |
стидити Рід - дієслово, недоконаний вид
стидити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | стиджу | стидимо |
| 2 особа | стидиш | стидите |
| 3 особа | стидить | стидять |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | стидитиму | стидитимемо |
| 2 особа | стидитимеш | стидитимете |
| 3 особа | стидитиме | стидитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | стидив | стидили |
| Жіночий рід | стидила | |
| Середній рід | стидило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | стидьмо | |
| 2 особа | стидь | стидьте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | стидячи | |
| Минулий час | стидивши |
стидити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |