СТИГМАТ

СТИГМА́Т, а, ч., іст., мед. Те саме, що сти́гма 1, 2. До своєрідних випадків істеричного самонавіювання належать, наприклад, безсумнівні випадки уявної вагітності.. Сюди ж треба віднести стани і стигмати різних релігійних екстатиків (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 157); * Образно. Цілі покоління людські трудилися над цим похмурим стигматом землі [Кельнським собором], споруджували не радісний і світлий храм для своїх дітей, а понурий пам’ятник для себе, для своїх сліз і своєї крові (Загреб., Європа. Захід, 1961, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 693.