СТЕНД

СТЕНД, а, ч.

1. Щит, на якому виставляються для огляду які-небудь експонати, вивішуються діаграми, газети і т. ін. Крокують героїчні робітники столиці, високо здіймаючи красномовні стенди з показниками своїх виробничих перемог (Гончар, Зустрічі.., 1950, 54); В штабі — стенд І карта, заквітчана вся прапорцями (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 302); Виставку відкрито. Біля кожного книжкового стенда — великі групи відвідувачів (Літ. Укр., 10.Х 1967, 3).

2. Спеціально обладнане місце, установка для складання й випробовування машин, апаратів, приладів. Минула зима й весна, настало літо, нарешті перша ракета стала на іспитовий стенд злітного поля (Собко, Срібний корабель, 1961, 247); Потужний кран підіймає залізобетонну ферму. Коли конструкція лягає на дослідний стенд, починається її випробування на міцність (Веч. Київ, 30.ХІІ 1966, 2).

3. Спеціально обладнане місце для спортивних і учбових стрільб дробом по рухомих мішенях. Проходячи повз стенд учбової стрільби товариства мисливців і рибалок, Василь помітив крізь відчинені двері знайому постать й увійшов (Томч., Готель.., 1960, 272); Для того, щоб навчитися стріляти, по великих містах нашої Батьківщини побудовано стенди — місця, де мисливці й просто собі стрільці-спортсмени тренуються в стрільбі і де провадяться стрілецькі змагання (Вишня, II, 1956, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 685.