СТАНЦІЙНИЙ

СТАНЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до ста́нція. Із станційного будиночка виходить начальник станції (Мик., І, 1957, 42); Марія набралася сміливості, обережно спустилася на землю і прокралась попід станційною естакадою (Ле, Клен. лист, 1960, 38); // Який працює на станції, обслуговує її. Розповідає сухорлявий станційний телеграфіст, звертаючись мовби з скаргою то до одного, то до іншого з бійців (Гончар, II, 1959, 127); З своєї брички Тарас почув переговори візника і, мабуть, станційного доглядача (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 332); // Належний станції. Щоліта Порфир пасеться в довколишніх виноградниках, і в станційних, і в радгоспних, як у своїх, знає, де сорти найсмачніші (Гончар, Бригантина, 1973, 88); // Розташований при станції, біля неї. В саду станційнім ворони Куняють на гіллі (Нех., Під.. зорею, 1950, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 650.